Проза. Страница 227

Герой романа Александра Кабакова не столько действует и путешествует, сколько размышляет и говорит. Но он все равно остается настоящим мужчиной, типичным `кабаковским` героем. Все также неутомима в нем тяга к Возлюбленной. И все также герой обладает способностью видеть будущее — порой ужасное, порой прекрасное, но неизменно узнаваемое. Эротические сцены и воспоминания детства, ангелы в белых и черных одеждах и прямая переписка героя с автором... И неизменный счастливый конец — герой снова любит и снова любим.

В увлекательных рассказах популярнейших латиноамериканских писателей фантастика чудесным образом сплелась с реальностью: магия индейских верований влияет на судьбы людей, а люди идут исхоженными путями по лабиринтам жизни.

Головний герой роману — зовсім юний Григорій Сковорода, якого вабили мандри з їх пригодами, містичні вчення, таємні знання. Подорожуючи Австрією та Італією, він потрапив у вир карколомних подій, що змінили політичну карту Європи напередодні Семирічної війни. Тоді він ще не був письменником, ніхто не знав його як філософа. Однак імовірна його причетність до однієї з масонських лож. Володимир Єшкілєв пропонує не життєпис, а художній роман, в основі якого — пригода. І цього разу він не зраджує собі в намаганні по-своєму роздивитися малодосліджені сторінки української історії. Пригода об'єднує зображені в романі події, що належать і теперішньому часу. * * * Роман «Усі кути трикутника» виписаний за канонами пригодницького твору. У ньому — авторське бачення європейських подорожей 1750—1753 рр. молодого Григорія Сковороди. Саме тоді він, на погляд В. Єшкілєва, потрапив до середовища містиків-революціонерів, які належали до різних напрямів та юрисдикції європейської масонерії. Автор виходить із переконання, що видиму історію України рухають і невидимі сили.     

Трудной военной зимой 1941 года бабушка рассказала двенадцатилетнему Рустему сказку: «Говорят, что не цветет папоротник. Но кто так говорит, еще ничего не знает. Он цветет, но только один из тысячи. И цветок папоротника распускается весною в полночь, всего лишь на несколько секунд... Кто успеет сорвать цветок папоротника в полночь и положить его под язык, тот превратится в невидимку и чудесной силой овладеет». Глубоко запала бабушкина сказка в душу Рустема, изменила характер мальчика и спокойное течение его жизни. Он теперь постоянно думал о папоротнике, мечтал стать невидимым богатырем, и однажды мечта Рустема сбылась: нашел он в весеннем ночном лесу волшебный цветок, превратился в невидимку и, оставив родителям записку, отправился на фронт бить фашистов...   (Адельша Кутуев начал писать повесть в 1944 году, находясь на фронте, но умер в госпитале в июне 1945-го, и повесть осталась неоконченной.)