Проза. Страница 456

Основой трехтомного собрания сочинений знаменитого аргентинского писателя Л.Х.Борхеса, классика ХХ века, послужили шесть сборников произведений мастера, часть его эссеистики, стихи из всех прижизненных сборников и микроновеллы – шедевры борхесовской прозыпоздних лет.

Рассказы Ханса Кристиана Браннера, посвященные взаимоотношениям между мужчиной и женщиной и между взрослыми и детьми, создали писателю заслуженную славу мастера психологической новеллы.

Воображение Петтера работает без устали — настоящая «фабрика фантазии». Однако писательский труд не для него. Он продает свои сюжеты, уступая славу другим. Словно кукольник, укрывшийся за ширмой, он управляет своими марионетками. Но приходит день, когда кукловод становится игрушкой в руках судьбы.

Немая «дурочка» родилась в маленьком военном городке в семье офицера, и родители, решив избавиться от «позора», положили ребенка в колыбель и пустили по реке навстречу сиротской судьбе. Однако колдовские воды отнесли ее вспять на 30 лет, заставили пережить несколько вариантов судьбы. Сказка, притча, Евангелие, современные мотивы существуют в прозе Светланы Василенко на равных началах, прошлое как бы расшифровывает настоящее и растворяется в нем, и все это вместе создает единственную, только этому автору принадлежащую вселенную.Светлана Василенко называет себя представительницей «настоящей женской литературы, которая за последнее десятилетие расширила границы прозы со всей свойственной женскому темпераменту эмоциональностью, прозорливостью и… жесткостью».

Его величество случай…Он – главный кукольник в нашей жизни. Спорить с ним бесполезно, играть – опасно. Но это так заманчиво – обмануть судьбу! Рискнуть всем, даже жизнью. И получить все – или потерять последнее…Казино – это храм фортуны. Казино – это место, где сбываются мечты и рушатся последние надежды. Казино – это Мекка для богачей и авантюристов, ристалище для азартных игроков, готовых сразиться с самой судьбой.Итак, делайте ваши ставки, господа!!!

Остання частина своєрідної трилогії, яку разом із «Подвійним Леоном» складають дві попередні книги Іздрика — «Острів Крк» та «Воццек». Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої. Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль. * * * Я не повинен був писати цієї книги. Мені просто не потрібно було писати цієї книги. Мені в жодному разі не можна було її писати. Але я сяк-так протримався лише чотири роки. Один рік і кілька місяців, якщо говорити відверто. Однак весь цей час я носив її в собі — банальність неймовірна. Та вагітна голова гірша за неплідне лоно. Весь цей час, — коли вже послуговуватися гінекологічними аналогіями, — тривали затяжні пологи, а на кесарів розтин мозку я не погодився. Шкода, звичайно, що немовля виявилося мертвонародженим. Ця книга жила, поки не виявилася записаною. Тепер — це чергова маленька стосторінкова труна, яку доведеться, мабуть, разом із іншим мотлохом таргати на спині аж до Судного Дня. Сподіваюся, безкоштовний громадський адвокат, якщо й не виявиться фахівцем, то принаймні спроможеться на просте людське співчуття, навіть, коли воно не матиме жодного юриспрудентського обґрунтування. Приємних сновидінь. А в т о р * * * Художнє оформлення автора