Роман. Страница 8

Главный герой всего лишь хотел порадовать сына поездкой в Египет, а получилось... как получилось. Снова попаданцы в прошлое. На этот раз в додинастическую эпоху Египта. Есть где разгуляться и устроить прогрессорство! К тому же имя главного героя, Егор, очень уж созвучно "Гору", тому самому богу, который многому научил древних египтян. Внимание! Это не альтернативная история. 

Український химерний роман з народних уст. Події в романі відбуваються після смерті Богдана Хмельницького. Автор розповідає про пригоди Козака Мамая — мандрівного запорожця, вояки і гультяя, жартуна і філософа, безстрашного лукавця і навіть... чаклуна, який може покликати на допомогу магічні сили, рятуючись від небезпек. Якось Ільченко сказав: «Коли в скрутну хвилину люди не плачуть, а сміються, вони — проти будь-якого ворога дужчі». Про це його роман-епопея, який за всіма параметрами підпадає під визначення «шедевр» і який критики ставлять в один ряд з творами Сервантеса «Дон Кіхот» і Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель».

Понад шість десятиліть, від кінця 1920-х років проза В. Домонтовича (Віктора Петрова, 1894—1969) у підрадянській Україні не друкувалася. Пропонована книжка є першою спробою повернути українському читачеві найкращі романи видатного письменника. * * * «Домонтович завжди був переконаний, що літературний твір пишеться для читача і повинен бути, насамперед, цікавим. Він мав смак у літературних експериментах, але він не вдавався до них у власних творах. Точніше: літературне експериментування могло бути в його творі, але пересічний інтелігентний читач не повинен був його помічати. Натомість твір мав його, читача, захоплювати перипетіями сюжету, нагнітанням настрою, інтеліґентною пікантністю, несподіваністю думки або фрази… Наслідок цього той, що твори Домонтовича можна й приємно читати, а водночас вони ховають у собі більше, ніж видно на поверхні. Рецензенти трьох книжок Домонтовича, виданих у Києві 1928–1930 p., одностайно нападають на ці видання за їхній еротизм, який вони одначе в тій пуританській системі навіть не наважуються назвати цим страшним словом, то заступаючи його „психологізмом“, „психологічним заглибленням“, „порпанням в індивідуальних почуттях“, „інтересом до вузько-інтимного життя, до подробиць особистих взаємин“, „інтимним матеріалом“, то відсилаючи читача до паралелі з творами, особливо романами, Винниченка або Анрі де-Реньє… Одну рису Домонтович поділяє зі своїми друзями з київського ґрона [неокласиків] — багатство літературних асоціяцій… Відкриє їх і відчує їхній смак той, хто знає ці приховані натяки, напівцитати, напівперекази… Повісті і оповідання Домонтовича можна читати просто як літературні твори. Але ще більшу приємність матиме той, хто зможе відкрити в них другий плян — плян алюзій і ремінісценцій, складне плетиво яких робить з твору майже свого роду коляж». Юрій Шевельов, 1984  

Парень из современной Москвы непонятным для себя образом попадает в мир где есть магия, два солнца, где местные люди маленького роста, где не знают колеса и письменности, а дорога рыжего кирпича ведет в Сапфировый город.Признаюсь, написано по мотивам любимой сказки детства "Волшебник изумрудного города".

Книга о непростых перестроечных временах. Действие романа происходит в небольшом провинциальном городе на Украине. В книге рассказывается о жизни простых людей, о том, что они чувствуют, о чем говорят, о чем мечтают. У каждого свои проблемы и переживания. Главная героиня романа - Анна Малинкина работает в редакции газеты "Никитинские новости". Каждый день в редакцию приходят люди, перед ней мелькают разные судьбы, у всех свои проблемы и разный настрой. Кто-то приходит в редакцию, чтобы поделиться с читателями своими мыслями, кто-то хочет высказать благодарность людям, которые помогли человеку в трудной жизненной ситуации, ну а некоторые приходят поскандалить. Анна увлечена своей работой, но в какой-то момент она начинает ощущать душевный надлом и разочарование от профессии журналиста... Любовная линия в романе присутствует.

ГЛАВА ПЕРВАЯ     Холодок пробегает по моему телу когда я раскрываюсь из под одеяла чтобы встать. Я сижу на кровати свесив ноги вниз. После спускаюсь на холодный пол босыми ногами и мурашки пробегают по моему телу когда я делаю несколько шагов к шкафу с моей одеждой. 

Все знают что такое учёба по обмену? Это договоренность между учебными заведениями о взаимном обмене студентами. Но что делать, когда «обмен» происходит между ведьмами и феями, чьи силы, знания, опыт и воспитание кардинально отличаются друг от друга?! И что предпринять, когда в стенах школы для фей происходит убийство, а под подозрение попадает одна из ведьм? Художник обложки Николай Тетерликов

Мальчик, оставшийся без родителей, волей судьбы был заброшен на пиратский корабль, в компанию воров, убийц и даже одного беглого мага, которого разыскивают по всей земле.