Современная проза. Страница 147

Рассказы Ханса Кристиана Браннера, посвященные взаимоотношениям между мужчиной и женщиной и между взрослыми и детьми, создали писателю заслуженную славу мастера психологической новеллы.

Ее прозу называют жесткой, напряженной, яростной. Она умеет сделать внятным болезненный ритм сегодняшней жизни, вытянуть из гущи обыденности ключевые психологические проблемы. Ее излюбленные ситуации — ситуации крайностей — если любовь, то злосчастная мучительная, неизбывная («Архитектор запятая не мой»); если героем в молодости была совершена ошибка, то непоправимая, повлиявшая на всю его жизнь («Вышел месяц из тумана»). Это определяет и стиль автора, вызывающий самые разные толкования — от упреков в «словесной эквилибристике» до восторгов «гибкой, колдовской фразой».

Человек слаб и одинок в этом мире. Судьба играет им, как поток – случайной щепкой. Порой нет уже ни надежды спастись, ни желания бороться. И тогда мелькает впереди луч света. Любовь – или то, что ею кажется. И вновь рождается надежда. Потому что Жизнь есть Любовь, а Любовь есть Жизнь...Произведение входит в авторский сборник «Актриса и милиционер».

Внешне они выглядят совершенно нормальными. Обычные такие среднестатистические мужчины: менеджеры среднего звена, большие начальники, продавцы и врачи; с усами, в очках и дорогих ботинках. Но их всех объединяет одно: ТАРАКАНЫ. И не дома, а в голове. И этих тараканов во всем своем многообразии они предъявляют ей, оплачивая любовь на час и снимая штаны. Одни обещают замучить до смерти, но не успевают даже раздеться, другие — устраивают набеги на холодильник, жалуясь на маму, третьи — слезно убеждают, что в 88 у них еще стоит, стоит только постараться. Честные, едкие, грустные и смешные рассказы из жизни питерской проститутки от первого лица.

Совсем старая миниатюра. Немножко жутковатая. Ограничение по возрасту: 14 лет.  

Четыре подростка на грани. Их повсюду подстерегают проблемы: бессмысленные тесты, от которых зависит их будущее, последствия пережитых трагедий, давнее горе и чувство вины. Они отчаянно хотят с этим справиться, но никто их не слушает.  Поэтому они будут врать. Делиться пополам. Выворачиваться наизнанку. Даже построят невидимый вертолет и улетят далеко-далеко. Но это не поможет, ведь лучший способ вырваться из замкнутого круга – влететь в самое его сердце.

Повість «Земля» – вершина реалізму письменниці. Цей твір, завдяки своїй великій життєвій правді і високій художності, став одним з найвідоміших в українській літературі. Усім своїм єством пов’язаний із землею герой повісті Івоніка Федорчук. Він шанує і береже землю, тяжко працює на ній усе своє життя, плекаючи надію, що вона принесе щастя його синам. Але ж боротьба за землю, яка роками точилася в його родині, зруйнувала душі рідних людей, призвела до трагедії, до братовбивства. Із втратою сина втрачає Івоніка свої мрії і сподівання, свою віру в землю. До книжки також увійшли оповідання «Природа» і «Valse melancolique».

Нова книжка молодого українського письменника складається з двох повістей та оповідання. Перед нами постає зовсім несподіваний і трохи загадковий Любко Дереш... Так, це дуже дивна історія, сумна та загадкова… Вона не має ані свідків, ані спостерігачів, але ж звідкись ми її знаємо. Що насправді спричинило дивовижне перетворення молодого аспіранта Віденського університету, лінґвіста, безтурботного молодика Стефана Лянґе, що занурило його у чужу долю, піднесло аж до самого Бога, а відтоді призвело до його кінця чи-то початку? «…Сім, шість, п’ять…» — зворотний відлік. За якусь мить світ розколеться на до й після. І тієї ж самої миті, після грандіозного спалаху, на який так довго чекала купка науковців і військових, розколеться навпіл світогляд Роберта Оппенгеймера — творця та руйнівника. Хто він — містер Оппенгеймер? Геніальний науковець? Філософ-спостерігач? Миротворець чи той, що несе смерть? Що в нього було? Та все, що потрібно віндсерферові, — вітер, ідеальні хвилі на Акабській затоці, невблаганне єгипетське сонце та черговий косяк, що забезпечить неперевершений кайф, ну й, звісна річ, дошка й вітрила. Тож що трапилося, друже, звідки з’явився той внутрішній голос із його прямими запитаннями, що, здається, йде з самого серця? І ось тут з’являється страх, а з ним боягузливе бажання втекти. Тримайся, герою, якщо ти дійсно герой… Може, саме час зустрітись із собою, справжнім собою у власному серці. ГЕНІЇ ТА ГЕРОЇ ЗАВЖДИ САМОТНІ…